З огляду на фото, можна зробити висновок, що посіви вражені *західним
кукурудзяним жуком*. Варто зазначити, що у деяких регіонах він став вже
масовим шкідником.
З моменту появи кукурудзяного жука в Україні пройшло вже більше
десятиріччя. Вперше виявлений він був на заході країни, але з роками
спостерігається стрімке поширення у центральні регіони.
Комфортно почуває себе фітофаг у регіонах з достатньою або підвищеною
вологою, оскільки личинки можуть успішно живитися і розвиватися тільки у
вологому грунті. Відповідно, в посушливому кліматі східних і південних
областей розвиток личинок є вкрай ускладненим.
Найбільшої шкоди культурі завдають личинки жука, які харчуються виключно
корінням кукурудзи. Дорослі особини харчуються пилком, а тому здатні
пошкоджувати жіночі і чоловічі суцвіття: волоть, нитки початків і зерно в
фазі молочної стиглості.
Результатом пошкодження імаго може стати розвиток грибкових захворювань,
таких як фузаріозна або червона гнилі качанів.
Саме у другій половині липня та у серпні місяці в прикориневій зоні
кукурудзи відбувається відкладання яєць нового покоління на глибині до 10
см. Яйця морозостійкі, витримують до -10°С. Весною, переважно у травні,
відбувається відродження личинок, які ушкоджують кореневу систему молодих
рослин. Як наслідок, знищується незміцніле коріння, в’яне, ламається або
вилягає зелена маса.
Активні жуки вранці до й після сходу сонця та ввечері при заході сонця і у
сутінках. Протягом дня вони гуртуються під листками та малоактивні.
Здебільшого у кінці вересня основна маса дорослих особин гине, але залишає
після себе у грунті чимале потомство (плодючість однієї самки близько 1000
яєць).
*Шляхи поширення фітофагів:*
— переліт самок на нові території (1 переліт може тривати до 4 годин зі
швидкістю 10 км/год);
— яйця жука нерідко поширюються разом із грунтом;
— дорослі особини можуть перевозитьись транспортними засобами з різними
вантажами, а також автомобільними та залізничними шляхами.
*Рекомендації з обмеження поширення західного кукурудзяного жука:*
— ретельний огляд всіх партій зерна кукурудзи;
— заборона ввезення на не заражені території з зони ризику качанів
кукурудзи молочної та воскової стиглості ;
— накладання карантину на територію, де виявлено масове вогнище шкідника;
— регламентація перевезення вантажів з карантинної зони, інформування
адміністрації та населення району, де виявлено жука;
— дотримання сівозміни, що може включати зернові (крім кукурудзи),
багаторічні трави, конюшину, люцерну, просапні культури;
— у випадку виявлення шкідника на полі, висівати кукурудзу рекомендується
не раніше ніж через три роки;
— обов’язкова оранка, що забезпечує часткову загибель яєць;
— не допускати монокультури кукурудзи;
— для великих господарств — просторова ізоляція;
— проведення посіву у стислі строки;
— хімічний захист до посіву та в період вегетації.
Хімічний метод боротьби полягає в застосуванні проти личинок та дорослих
комах інсектицидних препаратів.
Для обробки насіння застосовують протравники на основі імідаклоприду
(Вітакс, Матадор (9-10 л/т), Командор екстра, Командор Гранд, Канонір Ультра
(5-6 л/т) та інші.
*В період вегетаціїї культури високоефективними в боротьбі з імаго
західного кукурудзяного жука є використання препаратів на основі:*
— *диметоату* (Бі-58, Супер Бізон, Димевіт, Димефос, Фостран, ін. — 1,5
л/га);
— *хлорпирифосу та циперметрину* (Нурел Д, Фосорган Дуо, Фараон, Форинт,
Хлорпірівіт Акро, ін. — 1,5 л/га).
— *імідоклоприду, альфациперметрину чи лямдацигалотрину* (Наповал, Канонір
Дуо, Оперкот Акро, ін. — 0,2 л/га).
Засоби захисту необхідно застосовувати в ранішні та вечірні години, коли
шкідник найбільш активний й інтенсивно живиться.
На даний час актуальною буде інсектицидна обробка авіаметодом.